La conclusió en aquesta part pràctica finalitza en el fet que realment sembla que Rússia mai deixarà a Ucraïna tranquil·la fins que Ucraïna aconsegueixi entrar en la Unió Europea. Amb l’entrevista de Nedelskyi i la recerca d’informació les dades s’assemblen i coincideixen entre si. Amb aquest treball i l’entrevista, vull assabentar a qualsevol lector i persona que estigui almenys una mica interessat en el tema. Que Rússia mai serà amic de cap país i sobretot d’Ucraïna. Personalment, me’n penedeix pensar en el futur del meu país, en tots aquells nens, sobretot, que han de conèixer la vida on la guerra forma part d’ella. Veure com tot el que els envolta queda totalment destruït. Sentir alarmes de bombardeig a cada moment, sentir crits i plors en mig de la nit… Incloent la meva pròpia família, que s’ha hagut d’acostumar a viure en una realitat com aquesta. Sabent que els meus avis veuen com queda fet pols tot el que un dia van conèixer. No em puc imaginar tornar al meu país i veure com està ara. Treballar sobre Ucraïna, aprendre més sobre la seva història m’ha fet sentir emocions i sentiments tan profunds… Com no he estat, des de que va iniciar la guerra, ni estic a Ucraïna, em costa empatitzar i sentir el que pateixen nit i dia les milions de persones que encara queden allà, la quantitat de gent que han pogut perdre… pares, fills, dones, avis… totes aquelles persones que mai més tornaran a veure per culpa d’un president corrupte que no li importa gens la vida de les persones i que està disposat a passar amb tancs i bombes per sobre dels seus cadàvers per tal de complir els seus desitjos. Desitjo plenament que en un futur proper, el Sol torni a il·luminar el cel d’Ucraïna. Que els estudiants i els nens puguin tornar a estudiar de manera normal sense patir. Que tota la gent pugui tornar a descansar tranquil·lament sense por que caigui una bomba sobre el seu sostre. Encara que aquest futur per ara sigui bastant llunyà, espero que no trigui molt a arribar. Vull que el meu país torni a ser lliure d’opressions i de corrupció, que tot torni a ser al lloc on correspon. Per això he dedicat tant de temps cercant informació, aprofitant la quantitat d’ella que em proporciona la meva pròpia família per fer aquest treball, per a qui ho llegeixi algun dia s’adoni que no és cap mena de ximplesa. Això és real i està molt a prop de nosaltres, sobretot de mi. La meva experiència trobant-me tan a prop d’una persona que ha estat lluitant pel nostre país tant de temps m’ha semblat molt impactant. Sentir com parla amb aquesta calma tant curiosa però on es nota una ràbia interna pel país enemic, m’ha fet adonar-me que això descriu molt bé a la societat ucraïnesa. Es nota, sobretot, i és normal, en una persona que ha vist morir a tants companys i amics al front, lluitant per la vida de la seva gent. És impactant, sobretot, quan no has experimentat la mort mirant-te directament als ulls. I és així, la gent que va al front mira a la mort als ulls a cada segon. I la veritat, sóc molt afortunada de que l’amic de la infància del meu pare hagi sobreviscut a aquests deu anys de guerra i hagi pogut tornar a veure’l. Se m’omple el pit com d’una mena de barreja de tristesa i felicitat només de pensar-ho, no m’imagino el sentiment d’ells dos per tornar-se a veure. Quan parles amb una persona així, t’adones que si hi hagués hagut un petit canvi, aquella persona ja no hi seria aquí. Uns segons més sense ajuda, uns centímetres d’una explosió més a prop de la persona i d’aquesta manera tan simple, ja no hi seria. Pensar això, m’ha fet adonar-me de lo agraïda que estic per les persones que encara hi són a la meva vida, perquè el mínim canvi pot fer que perdis algú que estimes. La veritat, nit i dia em preocupo perquè no els passi res a la meva familia. Des de que va començar la guerra, visc amb una por constant de perdre’ls. Tant per ells com per amics meus que han hagut de tornar al país per acabar els seus estudis perquè aquí no podien. És trist, però és la realitat per ells.

Висновок у цій практичній частині закінчується тим, що справді виглядає так, що Росія ніколи не залишить Україну в спокої, поки Україні не вдасться вступити до Європейського Союзу. З інтерв'ю Нєдєльського та пошуком інформації дані схожі і узгоджуються між собою. Цією роботою та інтерв’ю я хочу донести до відома будь-якого читача та людину, яка хоча б трохи цікавиться темою. Що Росія ніколи не буде другом жодної країни і тим більше України. Особисто мені шкода думати про майбутнє моєї країни, особливо про всіх тих дітей, які повинні знати життя, де війна є його частиною. Подивіться, як все навколо них повністю знищено. Щохвилини чути сигнали обстрілу, чути крики та плач серед ночі... Включно з моєю родиною, якій довелося звикати жити в такій реальності. Знаючи, що мої діди бачать, як усе, що вони колись знали, перетворюється на прах. Я не можу уявити, щоб повернутися в свою країну і побачити, як там зараз.Працюючи над Україною, дізнавшись більше про її історію, я відчував такі глибокі емоції та почуття... Оскільки я не був, відколи почалася війна, і я не перебуваю в Україні, мені важко співпереживати та відчувати те, що вони страждають день і ніч мільйони людей, які все ще там, кількість людей, яких вони могли втратити... батьків, дітей, дружин, бабусь і дідусів... усіх тих людей, які ніколи більше не побачать через корумпованого президента, якому все одно про життя людей і що він бажає запускати танки і бомби по їхніх трупах, щоб виконати їхні бажання. Я дуже бажаю, щоб найближчим часом Сонце знову освітило небо України. Щоб студенти та діти могли повернутися до нормального навчання без страждань. Щоб усі люди знову могли бути спокійними, не боячись бомби, що впаде на їхній дах. Хоча це майбутнє поки що досить далеке, я сподіваюся, що воно не займе багато часу. Я хочу, щоб моя країна знову була вільна від гніту та корупції, щоб усе повернулося на своє місце.Ось чому я витратив стільки часу на пошуки інформації, використовуючи ту кількість інформації, яку мені надає моя сім’я для цієї роботи, щоб той, хто колись це прочитає, зрозумів, що це не якась нісенітниця. Це реально і дуже близько нам, особливо мені. Мій досвід спілкування з людиною, яка так довго бореться за нашу країну, дуже вплинув. Почувши, як він говорить з таким дивним спокоєм, але де видно внутрішню злість до ворожої країни, я зрозумів, що це дуже добре описує українське суспільство. Це помітно, насамперед, і нормально в людині, яка бачила, як стільки товаришів і друзів гине на фронті, борючись за життя свого народу. Це шокує, особливо коли ти не відчував смерті, яка дивиться тобі в очі. Так і є, люди, які йдуть на фронт, щомиті дивляться смерті в очі. І правда, мені дуже пощастило, що друг дитинства мого тата пережив ці десять років війни і зміг його знову побачити. Мої груди наповнюються якоюсь сумішшю смутку і щастя від однієї лише думки про це, я не можу уявити почуття, яке відчуває вони двоє знову побачити одне одного.Коли ти так розмовляєш з людиною, ти розумієш, що якби була хоч якась зміна, цієї людини вже б не було. Ще кілька секунд без сторонньої допомоги, кілька сантиметрів вибуху ближче до людини і таким простим способом його вже не буде. Думаючи про це, я зрозумів, наскільки я вдячний людям, які все ще є в моєму житті, тому що найменша зміна може змусити вас втратити когось, кого ви любите. Правда в тому, що я день і ніч хвилююся, щоб нічого не сталося з моєю родиною. З початку війни я жив у постійному страху їх втратити. І для них, і для моїх друзів, які змушені були повернутися в країну, щоб закінчити навчання, бо не змогли тут. Це сумно, але для них це реальність.